Cієм, сієм, посіваєм
- Деталі
- Опубліковано: Середа, 31 січня 2018, 12:37
- Автор: dnz16pass
- Перегляди: 121
Чи не найулюбленішим святом кожної дитини є її День Народження. Кожен іменинник з задоволенням запрошує своїх друзів та, звісно, чекає подарунків.
Запрошення на День Народження отримали і наші вихованці. Весняними днями свої іменини святкує Муха Цокотуха і саме до неї «ялинчата» завітали з подарунками та найкращими побажаннями.
Кожна дитина мала можливість
перевтілитися у одного із героїв казки
та подарувати мушці чарівні дарунки.
Найпершими на свято з веселою, завзятою піснею завітали Бджілки та Сонечка. Бджілки назбирали багато меду, а Сонечки подарували чудові, музичні черевички із блискучими носками, золотими застібками.
Метелики над квітами літали,
І також на свято завітали,
Віночок їй подарували
Щастя-долі побажали!
Коники – Стрибунці по полю стрибали,
Для мухи квітів назбирали.
На свято завітали -
Та їх подарували!
Іменини в Мухи гарні -
Зараз будуть танці вправні.
Ось гусенички поряд проповзали,
Червоних ягідок для мухи назбирали.
У корзиночку їх склали,
Усі разом святкували.
Прилетіли й світлячки,
Гарно закружляли -
Подарували стрічку-візерунок,
Здоров'я й щастя побажали.
Ці стрічки незвичну силу мають -
Танцювати полюбляють.
Страшний Павучище також завітав,
Але іменинницю він не привітав -
Муху Цокотуху в павутину замотав
Усіх гостей на святі дуже налякав.
Раптом хутко мчить з гори
Козачок-Комарик,
В його крихітній руці
Шабля і ліхтарик.
Він злодюгу покарав -
І свободу Мушці дав.
Він сміливий та вродливий,
Й до роботи не лінивий!
Вмієш мушок захищати,
І дружину буде мати –
Гарну Муху – Цокотуху,
Цокотуху – щебетуху!
Кінець
Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.
В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу. Ми, українці – нація дуже стара, свою духовну культуру наші пращури почали творити ще далеко до християнського періоду в Україні. Разом з християнством Візантія принесла нам свою культуру, а не культуру взагалі. В Україні вже була своя національна культура і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної.
Староукраїнські традиції тісно сплелися з християнськими. Тепер важко уявити Різдва без куті (кутя – це символ урожаю), Великодня – без писанки (писанка – це символ життя), Святої Трійці – без клечання (зеленим зіллям наші пращури охороняли своє житло від нечистих духів).
Ось так переплелися дохристиянські обряди із християнськими традиціями.
Від Різдва до Водохреща продовжуються веселі зимові святки – святі дні. Проте кульмінацією є свято Старого Нового року. І ось чарівний Святий вечір переходить у таємничу новорічну ніч. У далеку сиву давнину склався цей прекрасний народний звичай щедрування і Свято Старого Нового року.
13 січня в Україні традиційно святкують щедрий вечір або Маланку. В цей день щедрують, обходячи хати з побажанням щастя, здоров’я всім членам родини, розквіту господарства та великого врожаю.
Приємно відзначити, що цю добру народну традицію педагогічний колектив дитячого садку №16 прагне зберегти і примножити. Музичні керівники та вихователі докладають всіх зусиль аби розвинути у підростаючого покоління національну свідомість та почуття бережливого ставлення до духовної спадщини нашого українського народу.Адже саме у живій атмосфері, а не закованій у стінах музичної зали, народна традиція має продовжувати життя.